Наявність рідкісного механізму еволюції отримало доказ

Як з’являються нові види в живій природі? Згідно теорії еволюції, одна з можливостей для цього у досить спрощеному вигляді це виглядає так: популяція тварин чи рослин стає географічно ізольовану — відділяється, наприклад, річкою, яка змінює напрямок. Далі дві розділені групи накопичують генетичні відмінності і з плином часу їх ДНК стане таким різним, що вони будуть вважатися різними видами. Але існує і більш рідка форма, звана «підкріплення» або «посилення» виду (reinforcement). І в цей момент його щосили спостерігає група вчених.

Дослідники з Мічиганського університету (США) вивчили в Мексиці зону існування двох видів мавп-ревунів — чорних ревунів і колумбійських ревунів. Справа в тому, що при ізоляції і «розбіжності» видів їх нащадки вже не зможуть схрещуватися між собою. Тут же відбулася досить цікава ситуація. Близько 3 мільйонів років тому мавпи, що жили на цій території, розійшлися, але приблизно 10 тисяч років тому знову почали контактувати. В результаті зараз в «гібридній зоні» 2 виду мавп співіснують і схрещуються між собою, причому популяція потомства гібридів досить велика.

«Ми спостерігаємо закономірності в генетичних даних, що свідчать про те, що гібридизація відіграє пряму роль у завершенні процесу видоутворення шляхом посилення генетичних відмінностей між видами. Цей результат особливо примітний тим, що емпіричні докази його існування вкрай рідкісні, особливо коли ми можемо вивчити їх на генетичному рівні.» — заявила одна з авторів дослідження Марчелла Байц в інтерв’ю журналу Molecular Ecology.

Природний відбір, заважаючи формуванню гібридів, посилює репродуктивну ізоляцію, збільшуючи генетичні відмінності. Цей процес і називається reinforcement. Хоча ця гіпотеза існує вже понад століття, емпіричних даних, що підтверджують її існування, недостатньо.

Якщо reinforcement працює так, щоб перешкодити гібридизації і посилити репродуктивну ізоляцію, то генетичні відмінності між двома видами у гібридної зони повинні бути більше, ніж генетичні відмінності між мавпами цих двох видів, що живуть по обидві сторони гібридної зони. Саме це і вивчила група дослідників. Незважаючи на те, що гібридних мавп дуже багато, велика їх частина гине ще до досягнення статевої зрілості або взагалі не здатна розмножуватися. При аналізі ДНК дитинчат з’ясувалося, що найбільш життєздатними виявляються особини, чия ДНК менш схожа на ДНК іншого виду. Тобто, по суті це ті особини, які належать до різних видів і не беруть участь в межвидовом схрещуванні.

Читайте також  Ще раз про штучний інтелект

А ще розвиватися можна отримуючи нову інформацію.

Степан Лютий

Обожнюю технології в сучасному світі. Хоча частенько і замислююся над тим, як далеко вони нас заведуть. Не те, щоб я прям і знаюся на ядрах, пікселях, коллайдерах і інших парсеках. Просто приходжу в захват від того, що може в творчому пориві вигадати людський розум.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *