Після вимоги вказувати точну швидкість з’єднання провайдери Великобританії знизили рекламні цифри в середньому на 41%

Про те, як провайдери широкосмугового інтернету вимірюють реальні показники пропускної здатності мережі, ходять справжні легенди. Показники начебто і високі, але мало хто з клієнтів провайдерів отримує обіцяну своїм провайдером швидкість доступу до глобальної мережі. Справа в тому, що практично у всіх країнах постачальникам послуги дозволяли вказувати максимально можливу швидкість. А це означає оптимальні умови, які навряд чи досяжні (наприклад, одночасна робота в мережі обмеженої кількості користувачів у зазначеному регіоні в нічний час).

Ще в 2010 році Федеральна комісія із зв’язку США опублікувала звіт, в якому йшлося про завищення реальної швидкості провайдерами щодо реальної приблизно на 63-116%. З плином часу ситуація не змінилася — перевищення «показових» значень щодо реальних становить десятки відсотків і зараз. Але ситуація потроху починає змінюватися, принаймні, у Великобританії.

У цій країні регулятор зажадав у компаній — провайдерів зв’язку відображати реальну швидкість з’єднання, яку може отримати кожен клієнт. В результаті за дуже короткий період часу рекламовані компаніями тарифи «схудли» приблизно на 41%. Мова йде про те, що провайдерам довелося приблизно наполовину урізати характеристики швидкості доступу до мережі, які демонструвалися кінцевому споживачеві.

Прикладів багато, такі компанії, як BT, EE, John Lewis Broadband, Plusnet, Sky, Zen Internet, Post Office, SSE, TalkTalk і Utility Warehouse, що раніше вказували пропускну здатність каналу «до 17 Мбіт/с», тепер змінили рекламні цифри, залишивши «10-11 Мбіт/с». Vodafone довелося навіть перейменувати деякі тарифи. Якщо раніше вони називалися Fibre 38 і Fibre 76, то зараз це Superfast 1 and Superfast 2.

Нові правила були введені британським регулятором, Committees of Advertising Practice, в травні цього року. Представникам організації не сподобалося те, що провайдери могли вказувати зовсім фантастичні для своїх умов показники, які перевищували реальні на кілька десятків, а то і сотень відсотків. Природно, якщо користувач бачить рекламу «швидкість аж до 50 Мбіт/с», то він вважає, що отримає доступ до глобальної мережі саме на такій швидкості. Реальність же виявляється дещо іншою.

Читайте також  Навіщо кавомашині свій обліковий запис?

Нові правила зобов’язують показувати значення, яке буде відповідати реальному стану речей навіть в момент пікового навантаження на мережу. Введені правила були після публікації результатів дослідження аналітичного агентства «Which?». Воно виявило, що англійці платять за інтернет-зв’язок, що приблизно наполовину повільніше заявленої провайдером. Дослідження стосується 235 000 випадків, вивчених співробітниками компанії. «В середньому, абоненти платять за швидкість приблизно 38 Мбіт/с, але в реальності вони отримують близько 19 Мбіт», — йдеться у звіті.

В інших країнах таких правил поки немає — в Європі, США, Росії і інших регіонах провайдери як і раніше вказують максимально можливу швидкість мережі (інколи це просто значення «зі стелі») для залучення нових абонентів. Правда, в США іноді карають провайдерів за обман клієнтів. Так, наприклад, регулятор в цій країні змусила компанію Comcast припинити рекламу свого широкосмугового доступу до мережі в якості «самого швидкого інтернету в Америці» та «найшвидшого домашнього WiFi.

Крім того, в США раніше регулярно проводилося порівняння швидкості підключення в порівнянні із заявленим. Ці роботи велися з 2011 по 2016 року. Зараз, щоправда, їх уже не проводять.

На початку цього року компанія Ookla (сервіс Speedtest) опублікувала рейтинг російських провайдерів, заснований на пропускної швидкості мережі. Рейтинг ґрунтувався на результатах приблизно 8 млн вимірів швидкості абонентів самих різних компаній. Лідером став «Будинок.ру» з 44 мбіт/с (середня швидкість). Йому трохи поступився Ростелеком з середньою швидкістю доступу до 32,5 Мбіт/с. І на третьому місці — «Вимпелком» з середньою швидкістю близько 31 Мбіт/с.

Степан Лютий

Обожнюю технології в сучасному світі. Хоча частенько і замислююся над тим, як далеко вони нас заведуть. Не те, щоб я прям і знаюся на ядрах, пікселях, коллайдерах і інших парсеках. Просто приходжу в захват від того, що може в творчому пориві вигадати людський розум.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *