Створений матеріал, в 1 грамі якого «вміститься футбольне поле»


Уявіть собі футбольне поле. На його тлі ви будете здаватися коротуном. А тепер спробуйте уявити, що ось цих колосальних розмірів плоске футбольне поле потрібно вмістити на меншій площі. Якогось мінімального розміру вдасться домогтися? Ви здивуєтеся, але завдяки новому матеріалу, створеного групою хіміків з університету Дрездена, площа, рівна за розміром футбольного поля, уміщається всього в 1 грамі нової речовини.

Для початку давайте розберемося, як же таке можливо. Насправді, все досить просто. Візьміть пористу губку для миття посуду і дерев’яний брусок такого ж розміру. Якщо ми порівняємо площа поверхні кожного об’єкта — вийде, що за рахунок вигинів і порожнин губки, її загальна площа виявиться у багато разів більше, ніж площа гладкого бруска. Саме пористість збільшує площу і такий унікальний матеріал, який був створений групою вчених.

Нове речовина отримала назву DUT-60 і вона знаходиться в класі метал-органічних каркасних структур, які побудовані з іонів металів, пов’язаних між собою органічними молекулами. 1 грам DUT-60 володіє внутрішньою площею поверхні у 7800 квадратних метрів. На створення матеріалу у експертів пішло близько 5 років і основною проблемою була стабілізація структури, так як в основному такі речовини можуть існувати лише у розчині, а на повітрі їх пори «злипаються» і площа значно зменшується.

Ну і найважливіше питання: для чого це потрібно? Тут теж ніяких складнощів немає. Метал-органічні пористі матеріали використовують в основному в якості каталізаторів, прискорюючи хід хімічних реакцій, адже в деяких випадках швидкість реакції залежить від площі дотику і чим вона вища — тим реакція швидше. Також матеріал може виступати як розділення сумішей речовин. Наприклад, на одній частині DUT-60 можна помістити гідрофобні молекули і вони будуть «відштовхувати» воду, витісняючи її з водного розчину якої-небудь сполуки.

Читайте також  Як вибрати планшет правильно - інструкція

Степан Лютий

Обожнюю технології в сучасному світі. Хоча частенько і замислююся над тим, як далеко вони нас заведуть. Не те, щоб я прям і знаюся на ядрах, пікселях, коллайдерах і інших парсеках. Просто приходжу в захват від того, що може в творчому пориві вигадати людський розум.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *