Вчені виявили у Юпітера ще 12 нових супутників

Астрономи з Інституту Карнегі оголосили про відкриття 12 нових супутників газового гіганта Юпітера. 11 з виявлених об’єктів вчені віднесли до «звичайним» зовнішнім місяців, а один – до «дивним». Відкриття нових супутників збільшує їх загальне число в Юпітера до 79, що більше ніж у будь-якої іншої планети нашої Сонячної системи, повідомляє сайт EurekAlert.

Група дослідників під керівництвом астронома Скотта Шеппарда з факультету земного магнетизму Інституту Карнегі вперше виявила нові супутники Юпітера навесні 2017 року, коли вела спостереження за самими віддаленими від центру нашої системи об’єктами. Вчені намагалися відшукати якісь сліди гіпотетичної масивної планети, яка може перебувати за орбітою Плутона. На її наявність натякнули виявлені в 2014 році непрямі ознаки – у об’єктів, розташованих на дальніх рубежах Сонячної системи астрономи відзначили вельми дивна поведінка, яке могло пояснюватися потужним гравітаційним впливом на них певним масивним тілом. З тих пір дослідники зі всього світу намагаються знайти цю передбачувану планету, називаючи її «Планетою X» або «Дев’ятою планетою». Планету група Шеппарда не знайшла, але знайшла нові супутники Юпітера.

«Так сталося, що навпроти тієї області спостереження, де ми шукали дуже віддалені від центру Сонячної системи об’єкти, виявився Юпітер, тому у нас з’явилася можливість подивитися на його околиці. Так ми і виявили біля нього нові супутники. Хоча спочатку завдання ставилося зовсім інша. Ми хотіли знайти які-небудь масивні об’єкти на кордонах нашої системи», — говорить Шеппард.

Вчені відзначають, що їм вдалося не тільки виявити нові супутники Юпітера, але і розрахувати їх орбіти.

«Знадобилося кілька спостережень для того, щоб підтвердити, що ці об’єкти дійсно обертаються навколо Юпітера. Весь процес зайняв близько року», — говорить Гарет Вільямс з Центру вивчення малих планет, що є частиною Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики.

Дев’ять з виявлених супутників виявилися частиною зовнішньої групи лун, що обертаються навколо Юпітера за ретроградної орбіти, тобто в зворотному напрямку, по відношенню до обертання самої планети. На вчинення повного обороту навколо Юпітера у цих супутників йде близько двох років.

Два інших виявлених супутника планети розташовані до неї ближче ніж перша група. Вони обертаються з планетою в одному і тому ж напрямку, розташовані приблизно на однаковій відстані від неї і володіють практично однаковим кутом нахилу по відношенню до Юпітера. Вчені припускають, що обидва об’єкти є фрагментами колись найбільшого супутника планети, який в якийсь момент історії розвалився на частини. Кожному з цих двох супутників потрібно трохи менше року на вчинення повного обороту навколо Юпітера.

«Ще одна знахідка виявилася дуже «дивною», не схожою ні на один відомий юпітеріанських супутник. Справжній дивак. І судячи по всьому, це самий маленький супутник Юпітера – його діаметр становить менше 1 кілометра», — коментує Шеппард.

«Дивний» супутник віддалений від планети далі за всіх інших «новачків», обертається в тому ж напрямку, що і планети, а також має найбільший кут нахилу по відношенню до планети порівняно з групою супутників, що обертаються на орбіті в тім же напрямку, що й небесне тіло. Вчинення одного повного обороту навколо планети у цього супутника займає близько півтора років. Іншою особливістю його орбіти є те, що вона перетинається з орбітами групи зовнішніх супутників, що обертаються з ретроградним орбітах, що підвищує ризик його зіткнення з останніми.

«Тут дуже нестабільна ситуація. Пряме зіткнення швидко розколе і перетворить об’єкти в пил», — додає Шеппард.

Шеппард порівнює його з машиною, яка їде по зустрічній смузі. Вчені припускають, що це останній залишився елемент супутника набагато більшого розміру, який розбився на частини в результаті серії зіткнень, що сталися під час формування Сонячної системи. Все інше перетворилося на пил.

Згідно з припущеннями Шеппарада, спочатку було три великих супутника діаметром близько 100 км кожен, але після вони всі розбилися на безліч осколків». Знання того, як формувалася орбіта супутника, може дати вченим більш чітке уявлення про ранні роки нашої Сонячної системи.

Незвичайний супутник вирішили назвати Валетудо, по імені богині здоров’я та гігієни з римської міфології, праправнучки Юпітера (у російській традиції — Гігієя).

Команда Шеппарда вважає, що це не останні відкриття:

«Ми думаємо, що близько Юпітера близько 100 супутників діаметром більше кілометра, так що залишилося ще трохи».

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *