Виявлені структури, що володіють великим регенеративним потенціалом, як стовбурові клітини

Стовбурові клітини вже досить давно (і навіть дуже успішно) використовуються до, так званої, регенеративній медицині. Однак, як з’ясувалося, є в нашому організмі і більш досконалі структури, які зможуть дати новий поштовх розвитку нових технологій лікування самих різних захворювань. Ці структури носять назву «позаклітинні везикули» і раніше вважалося, що вони не мають практично ніякої корисної функції.

Взагалі виділяють 4 типи везикул, але всі вони являють собою маленькі бульбашки, які виділяються клітинами різних тканин або органів в навколишній простір. Вони є не тільки в тканинах, але і у всіх біологічних рідинах. Раніше вважалося, що везикули — це, свого роду, «відпрацьований матеріал» та їх використовували лише діагностики різних станів.

Але група французьких дослідників, вивчаючи везикули, прийшла до висновку, що деякі з них володіють властивостями, які притаманні стволовим клітинам. Більш того, при цьому везикули не володіють здатністю самостійно ділитися або видозмінюватися, а отже, практично виключають ризик розвитку ускладнень у вигляді онкологічних захворювань, які можуть розвинутися в результаті терапії стовбуровими клітинами.

В ході серії експериментів вчені взяли звичайних домашніх свиней, у яких були діагностовані кишкові свищі. Свищі — це, по суті, аномалії у розвитку травного тракту, коли петлі кишечника мають отвори у внутрішнє середовище організму, один в одного або в сусідні органи. Використавши позаклітинні везикули, отримані із стволових клітин жирової тканини, експерти створили особливий гель, ін’єкції якого призвели до повного закриття дефектів без будь-якого хірургічного втручання. Як повідомили автори роботи,

«Загоєння рани відбувається на 100%. При цьому гель допоміг 67% тварин з досліджуваної групи. Загоєння в контрольній групі, яка не отримувала лікування, склала 0%.»

Читайте також  Вчені показали, що станеться, коли дрон зіткнеться з літаком

Степан Лютий

Обожнюю технології в сучасному світі. Хоча частенько і замислююся над тим, як далеко вони нас заведуть. Не те, щоб я прям і знаюся на ядрах, пікселях, коллайдерах і інших парсеках. Просто приходжу в захват від того, що може в творчому пориві вигадати людський розум.

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *