Зонд «Вояджер-2» досяг межі Сонячної системи

Космічний зонд «Вояджер-2», що рухається в бік міжзоряного простору, зафіксував збільшення енергетичного фону космічний променів, повідомляє сайт NASA. Апарат, запущений в космос в 1977 році, зараз знаходиться приблизно в 17,7 мільярда кілометрів від Землі, що більш ніж у 118 разів більше відстані від Землі до Сонця. У 2007 році зонд досяг зовнішніх кордонів геліосфери – простору навколо Сонця і планет всередині системи, де спостерігається підвищений фон часток сонячного вітру і залишкова сила магнітних полів. З тих пір вчені, що стежать за апаратом, чекають, коли «Вояджер-2» досягне межі цієї геліосфери, так само відомої як геліопауза.

Як тільки зонд покине геліосферу, він стане другим після «Вояджера-1» космічним апаратом, який залишив Сонячну систему і увійшов в міжзоряний простір.

З початку по кінець серпня цього року науковий інструмент CRS (Cosmic Ray Subsystem) космічного апарату зафіксував приблизно 5-відсотковий приріст енергії космічних променів, що досягають «Вояджер-2». Аналогічні дані підвищення енергетичного фону отримав інший науковий прилад — інструмент Low-Energy Charged Particle. Космічні промені являють собою швидко рушаючі частинки, що беруть свій початок за межами Сонячної системи. Частина цих променів блокується зовнішньої кордоном гелиосферы, тому вчені очікують, що в міру наближення апарату до її кордоні, енергетичний фон космічних променів буде зростати.

Аналогічне явище спостерігалося в травні 2012 року, за три місяці до того, коли станція «Вояджер-1» перетнула гелиопаузу, виявившись у міжзоряному просторі.

Команда «Вояджер-2» зазначає, що незважаючи на мінливу середовище навколо станції, збільшення енергії космічних променів не можна вважати остаточним ознакою проходження геліопаузи. «Вояджер-2» знаходиться в іншій частині гелиощита (області гелиосферы, що відокремлює Сонячну систему від міжзоряного простору), в порівнянні в «Вояджером-1», тому час проходження зовнішніх кордонів апаратів може відрізнятися.

Читайте також  Цитрус запустив сервіс «Цитрус Тревел»: пошук кращих туристичних пропозицій

Важливо також відзначити, що «Вояджер-2» наближається до межі геліопаузи через 6 років з моменту, коли це зробив «Вояджер-1», оскільки положення кордону геліопаузи змінюється протягом 11-річного циклу сонячної активності. Під останньою розуміються викиди на нашому світилі (спалахи і викиди сонячної речовини, звані корональними викидами маси). В ході 11-річного сонячного циклу активність може досягати максимуму і мінімуму.

«Ми бачимо зміну середовища навколо «Вояджера-2, в цьому немає ніяких сумнівів. Ще більше даних ми зможемо отримати у найближчі місяці, але ми досі не знаємо, коли апарат досягне геліопаузи. Але можу сказати точно — ми ще всередині», — прокоментував науковий керівник місії «Вояджер» Едвард Стоун.

Обговорити подорож космічних апаратів «Вояджер» можна в коментарях.

Степан Лютий

Обожнюю технології в сучасному світі. Хоча частенько і замислююся над тим, як далеко вони нас заведуть. Не те, щоб я прям і знаюся на ядрах, пікселях, коллайдерах і інших парсеках. Просто приходжу в захват від того, що може в творчому пориві вигадати людський розум.

Вам також сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *